Польща. Кодекс журналістської етики Асоціації польських журналістів
Асоціація польських журналістів (польською – Stowarzyszenia Dziennikarzy Polskich – SDP) – найстаріша та найбільш авторитетна організація журналістів у Польщі. SDP має досвід захисту прав журналістів та свободи слова і під час випробувань і в 1956 році, і в 1980-1981 роках. Сьогодні бере активну участь в ініціативах, спрямованих на створення правової держави і громадянського суспільства. На сьогодні налічує понад 2700 членів, має 16 філій у великих містах Польщі.
Етичний Медійний Статут (польською – Karta Etyczna Mediów) – розроблений з ініціативи Асоціації польських журналістів документ, який було підписано 29 березня 1995 керівниками найбільших польських медіаорганізацій, медіапрофспілок, засобів масової інформації та інформаційних агентств. Підписанти Статуту заснували Раду з етики ЗМІ (REM), яка представлена організаціями журналістів, видавців, працівників радіо і телебачення. Завдання Ради – стежити за дотриманням правил Статуту, тлумачити його положення. Підписанти також зобов’язалися дотримуватися змісту Статуту, визнавати право скаржитися до Ради і негайно публікувати рішення Ради.
Кодекс журналістської етики Асоціації польських журналістів (SDP)
Асоціація польських журналістів (SDP), поділяючи принципи Етичного Медійного Статуту та Декларації Міжнародної федерації журналістів (МФЖ), визнає, що:
головним завданням журналіста є ретельно і об’єктивно передавати інформацію і різносторонні думки, а також створювати умови для публічних дискусій;
свобода слова та висловлювань повинна бути рівнозначною з відповідальністю за публікацію в пресі, на радіо, телебаченні або в Інтернеті;
інтереси читачів, слухачів і глядачів, а також публічний інтерес повинні бути найважливішими для автора, редактора, видавця або продюсера.
I. Інформація та думки
Перше. Інформацію потрібно чітко відмежовувати від інтерпретації думок (коментарів).
Друге. Інформація повинна бути зваженою і точною, щоб адресат міг відрізнити факт від версій та пліток, які потрібно представляти у відповідному контексті, й вони повинні базуватися на (за можливістю) найбільш достовірних джерелах.
Третє. Думки можуть бути однобічними, але не можуть спотворювати фактів або бути результатом зовнішнього пресингу.
Четверте. Помилки потрібно якомога швидше виправляти, навіть якщо це не провина автора або редактора, і навіть якщо ніхто не зажадає спростування.
II. Збір та обробка матеріалу
П’яте. Збираючи інформацію, не можна використовувати методи, які суперечать законодавству та етиці; виняток тут – слідча журналістика, тобто секретне розслідування для суспільної користі – з відома і за згодою керівництва – злочинів, корупції чи незаконних дій влади.
Шосте. Не можна порушувати конфіденційність і особисту сферу; винятком може бути, за обґрунтованих обставин, діяльність у сфері слідчої журналістики, у тому числі – і щодо публічних осіб.
Сьоме. Журналіст зобов’язаний зберігати в таємниці джерело інформації, особу і зовнішність інформатора, якщо той цього вимагає, і таємниця ця може бути відкрита – з інформуванням про неї – лише власному керівництву.
Восьме. Обробка чи скорочення інформації, інтерв’ю або коментарю не може спотворювати змісту і основної думки матеріалу; архівні матеріали та реконструкції подій, представлені в електронних ЗМІ, повинні бути відповідно позначені.
III. Журналіст, його співрозмовники і адресати
Дев’яте. Співрозмовників потрібно проінформувати, яким чином будуть використані їхні висловлювання; авторизація обов’язкова, якщо цього захоче співрозмовник; висловлювання дітей можна використовувати тільки за згодою їхніх батьків або опікунів.
Десяте. Журналіст зобов’язаний ставитися з повагою до старших, незважаючи на їхні погляди, культурний або соціальний зріз, що не означає згоди з їхніми поглядами.
Одинадцяте. Потрібно звертати увагу на те, щоб не образити людей з фізичними або психічними вадами, літніх, хворих або людей із життєвими проблемами.
Дванадцяте. Особливо обережно потрібно ставитися до інформації про нові методи лікування, які не були ще досить протестовані й мають експериментальний характер, а ворожіння і гороскопи не можна представляти як достовірну інформацію або інструкцію.
Тринадцяте. Мова висловлювання повинна бути коректною, потрібно уникати вульгаризмів і образливих висловлювань.
IV. Злочини і виняткові ситуації
Чотирнадцяте. Розкриваючи злочин і викриваючи людей, підозрюваних в них, потрібно бути дуже обережним, уникати описів, які могли б спровокувати антигромадські вчинки, і не визначати винних, поки не буде оголошено офіційний вирок.
П’ятнадцяте. У репортажах з «гарячих точок», з маніфестацій або демонстрацій журналісти повинні зберегти позицію незалежного спостерігача, щоб не стати предметом маніпуляції.
Шістнадцяте. Не можна показувати крупним планом сцени смерті, а криваві наслідки катастроф і війни, як і прояви брутальності, можна описувати і показувати лише за умови збереження рівноваги між точністю розповіді і рівнем уразливості адресатів, особливо – сімей жертв і їхніх близьких.
V. Конфлікт інтересів
Сімнадцяте. Об’єктивність і незалежність журналіста не допускає отримання подарунків, використання безкоштовних поїздок або тестування цінних пристроїв.
Вісімнадцяте. Журналісту не можна піарити або брати участь в рекламі – за винятком суспільно-соціальних та благодійних акцій; редакційні матеріали повинні бути чітко відмежовані від реклами.
Дев’ятнадцяте. Суворо заборонена прихована реклама і втаємничення інформації на власну користь.
Двадцяте. Журналіст не може використовувати у власних інтересах неопубліковану інформацію, отриману службовим шляхом, особливо це стосується економічної та фінансової тематики.
Двадцять перше. Журналіст, який займається активною політичною чи партійною діяльністю, перебуває у конфлікті інтересів. Таке поєднання неможливе, це стосується і отримання офіційної посади в публічній адміністрації та партійних організаціях.
VI. Працівники та керівництво
Двадцять друге. Відносини між співробітниками повинні бути партнерськими, не можна допускати нечесної конкуренції і привласнювати собі чужі роботи або навіть ідеї.
Двадцять третє. Керівництво і видавців зобов’язує журналістська лояльність, але вони не можуть наказувати журналісту, а журналіст має право відмовитись виконувати накази, що суперечать законодавству, професійній етиці або власним переконанням.
VII. Відповідальність і покарання
Двадцять четверте. За порушення Кодексу журналістської етики відповідає як автор публікації – в пресі, на радіо, на телебаченні або в Інтернеті, так і редактор, видавець і продюсер.
Двадцять п’яте. Покарання визначають журналістські суди, відповідно до характеру і міри порушення: зауваження, догана, тимчасове призупинення членства в Асоціації журналістів, виключення з членів Асоціації журналістів; Вищий суд журналістів може вимагати опублікування вердикту у ЗМІ.
Джерело: Мостовий В.П., Різун В.В. (ред.) Журналістська етика. Посібник для підготовки до державного іспиту. – К., 2014. – С. 48-51. [Kodeks Etyki Dziennikarskiej SDP: http://www.sdp.pl/s/kodeks-etyki-dziennikarskiej-sdp]
Асоціація польських журналістів (польською – Stowarzyszenia Dziennikarzy Polskich – SDP) – найстаріша та найбільш авторитетна організація журналістів у Польщі. SDP має досвід захисту прав журналістів та свободи слова і під час випробувань і в 1956 році, і в 1980-1981 роках. Сьогодні бере активну участь в ініціативах, спрямованих на створення правової держави і громадянського суспільства. На сьогодні налічує понад 2700 членів, має 16 філій у великих містах Польщі.
Етичний Медійний Статут (польською – Karta Etyczna Mediów) – розроблений з ініціативи Асоціації польських журналістів документ, який було підписано 29 березня 1995 керівниками найбільших польських медіаорганізацій, медіапрофспілок, засобів масової інформації та інформаційних агентств. Підписанти Статуту заснували Раду з етики ЗМІ (REM), яка представлена організаціями журналістів, видавців, працівників радіо і телебачення. Завдання Ради – стежити за дотриманням правил Статуту, тлумачити його положення. Підписанти також зобов’язалися дотримуватися змісту Статуту, визнавати право скаржитися до Ради і негайно публікувати рішення Ради.
Кодекс журналістської етики Асоціації польських журналістів (SDP)
Асоціація польських журналістів (SDP), поділяючи принципи Етичного Медійного Статуту та Декларації Міжнародної федерації журналістів (МФЖ), визнає, що:
I. Інформація та думки
Перше. Інформацію потрібно чітко відмежовувати від інтерпретації думок (коментарів).
Друге. Інформація повинна бути зваженою і точною, щоб адресат міг відрізнити факт від версій та пліток, які потрібно представляти у відповідному контексті, й вони повинні базуватися на (за можливістю) найбільш достовірних джерелах.
Третє. Думки можуть бути однобічними, але не можуть спотворювати фактів або бути результатом зовнішнього пресингу.
Четверте. Помилки потрібно якомога швидше виправляти, навіть якщо це не провина автора або редактора, і навіть якщо ніхто не зажадає спростування.
II. Збір та обробка матеріалу
П’яте. Збираючи інформацію, не можна використовувати методи, які суперечать законодавству та етиці; виняток тут – слідча журналістика, тобто секретне розслідування для суспільної користі – з відома і за згодою керівництва – злочинів, корупції чи незаконних дій влади.
Шосте. Не можна порушувати конфіденційність і особисту сферу; винятком може бути, за обґрунтованих обставин, діяльність у сфері слідчої журналістики, у тому числі – і щодо публічних осіб.
Сьоме. Журналіст зобов’язаний зберігати в таємниці джерело інформації, особу і зовнішність інформатора, якщо той цього вимагає, і таємниця ця може бути відкрита – з інформуванням про неї – лише власному керівництву.
Восьме. Обробка чи скорочення інформації, інтерв’ю або коментарю не може спотворювати змісту і основної думки матеріалу; архівні матеріали та реконструкції подій, представлені в електронних ЗМІ, повинні бути відповідно позначені.
III. Журналіст, його співрозмовники і адресати
Дев’яте. Співрозмовників потрібно проінформувати, яким чином будуть використані їхні висловлювання; авторизація обов’язкова, якщо цього захоче співрозмовник; висловлювання дітей можна використовувати тільки за згодою їхніх батьків або опікунів.
Десяте. Журналіст зобов’язаний ставитися з повагою до старших, незважаючи на їхні погляди, культурний або соціальний зріз, що не означає згоди з їхніми поглядами.
Одинадцяте. Потрібно звертати увагу на те, щоб не образити людей з фізичними або психічними вадами, літніх, хворих або людей із життєвими проблемами.
Дванадцяте. Особливо обережно потрібно ставитися до інформації про нові методи лікування, які не були ще досить протестовані й мають експериментальний характер, а ворожіння і гороскопи не можна представляти як достовірну інформацію або інструкцію.
Тринадцяте. Мова висловлювання повинна бути коректною, потрібно уникати вульгаризмів і образливих висловлювань.
IV. Злочини і виняткові ситуації
Чотирнадцяте. Розкриваючи злочин і викриваючи людей, підозрюваних в них, потрібно бути дуже обережним, уникати описів, які могли б спровокувати антигромадські вчинки, і не визначати винних, поки не буде оголошено офіційний вирок.
П’ятнадцяте. У репортажах з «гарячих точок», з маніфестацій або демонстрацій журналісти повинні зберегти позицію незалежного спостерігача, щоб не стати предметом маніпуляції.
Шістнадцяте. Не можна показувати крупним планом сцени смерті, а криваві наслідки катастроф і війни, як і прояви брутальності, можна описувати і показувати лише за умови збереження рівноваги між точністю розповіді і рівнем уразливості адресатів, особливо – сімей жертв і їхніх близьких.
V. Конфлікт інтересів
Сімнадцяте. Об’єктивність і незалежність журналіста не допускає отримання подарунків, використання безкоштовних поїздок або тестування цінних пристроїв.
Вісімнадцяте. Журналісту не можна піарити або брати участь в рекламі – за винятком суспільно-соціальних та благодійних акцій; редакційні матеріали повинні бути чітко відмежовані від реклами.
Дев’ятнадцяте. Суворо заборонена прихована реклама і втаємничення інформації на власну користь.
Двадцяте. Журналіст не може використовувати у власних інтересах неопубліковану інформацію, отриману службовим шляхом, особливо це стосується економічної та фінансової тематики.
Двадцять перше. Журналіст, який займається активною політичною чи партійною діяльністю, перебуває у конфлікті інтересів. Таке поєднання неможливе, це стосується і отримання офіційної посади в публічній адміністрації та партійних організаціях.
VI. Працівники та керівництво
Двадцять друге. Відносини між співробітниками повинні бути партнерськими, не можна допускати нечесної конкуренції і привласнювати собі чужі роботи або навіть ідеї.
Двадцять третє. Керівництво і видавців зобов’язує журналістська лояльність, але вони не можуть наказувати журналісту, а журналіст має право відмовитись виконувати накази, що суперечать законодавству, професійній етиці або власним переконанням.
VII. Відповідальність і покарання
Двадцять четверте. За порушення Кодексу журналістської етики відповідає як автор публікації – в пресі, на радіо, на телебаченні або в Інтернеті, так і редактор, видавець і продюсер.
Двадцять п’яте. Покарання визначають журналістські суди, відповідно до характеру і міри порушення: зауваження, догана, тимчасове призупинення членства в Асоціації журналістів, виключення з членів Асоціації журналістів; Вищий суд журналістів може вимагати опублікування вердикту у ЗМІ.
Джерело: Мостовий В.П., Різун В.В. (ред.) Журналістська етика. Посібник для підготовки до державного іспиту. – К., 2014. – С. 48-51. [Kodeks Etyki Dziennikarskiej SDP: http://www.sdp.pl/s/kodeks-etyki-dziennikarskiej-sdp]