Будь-яке соціологічне дослідження починається з програми, яка визначає алгоритм дій.
Програма соціологічного дослідження – один з найважливіших соціологічних документів, у якому містяться методологічні, методичні та процедурні основи дослідження соціального об’єкта.
Програма соціологічного дослідження, по суті, є теорією і методологією конкретного дослідження окремого емпіричного об’єкта або явища, і являє собою теоретико-методологічну основу процедур усіх етапів дослідження збору, обробки та аналізу інформації. Вона виконує три функції: методологічну, методичну та організаційну.
Методологічна функціядозволяє чітко визначити досліджувану проблему, сформувати мету та завдання дослідження, визначити і провести попередній аналіз об’єкта і предмета дослідження, встановити стосунок цього дослідження до раніше виконаних або паралельно виконуваних досліджень з аналогічних проблем.
Методична функціядозволяє розробити загальний логічний план дослідження, на основі якого здійснюється цикл дослідження: теорія – факти – теорія.
Організаційна функціязабезпечує розробку чіткої системи поділу обов’язків між членами дослідницького колективу, забезпечує ефективну організацію дослідного процесу.
З метою використання єдиного понятійного апарату в програмі соціологічного дослідження визначаються основні поняття, їх емпірична інтерпретація і операціоналізація, в ході яких виявляються елементи основного поняття за чітко заданими критеріями, що відображають якісні сторони предмета дослідження. Весь процес логічного аналізу зводиться до переведення теоретичних (абстрактних) понять до операційних, за допомогою яких складається інструментарій для збору емпіричних даних.
Попередній системний аналіз об’єкта дослідження – це «моделювання» досліджуваної проблеми, розчленування її на елементи, деталізація проблемної ситуації. Це дозволяє більш чітко уявити предмет дослідження.
Важливе місце в розробці програми дослідження посідає формулювання гіпотез, які конкретизують собою його головний методологічний інструмент.
Гіпотеза – це вірогіднісне припущення про причини явища, взаємозв’язки між досліджуваними соціальними явищами, структуру досліджуваної проблеми, можливі підходи до вирішення соціальних проблем.
Гіпотеза задає напрям дослідженню, впливає на вибір методів дослідження та формулювання питань. Дослідження має підтвердити, спростувати або відкоригувати гіпотезу. Можна виокремити кілька типів гіпотез.
По-перше, основні (центральні) і вивідні (гіпотези наслідку). Вони логічно взаємопов’язані, але розрізняються ступенем узагальненості.
По-друге, з точки зору завдань дослідження – основні і неосновні.
По-третє, за ступенем розробленості та обґрунтованості розрізняють первинні і вторинні гіпотези.
По-четверте, за змістом припущень про предметну галузь проблеми – описові і пояснювальні гіпотези.
Вторинні висуваються замість первиних, якщо ті оперуються в ході дослідження. Добре дослідження зазвичай спирається на цілу серію альтернативних гіпотез.
Описові гіпотези – припущення про властивості об’єктів, про характер зв’язку між окремими елементами об’єкта.
Пояснювальні гіпотезистосуються припущення про ступінь тісноти зв’язків і причинно-наслідкових залежностях у досліджуваних соціальних процесах і явищах.
Основні труднощі формулювання гіпотез полягають в увідповідненні їх із метою і завданнями дослідження, які мають ясні і точні поняття.
Процедурна частина програми соціологічного дослідження включає методику і техніку дослідження, тобто опис способу збору, обробки та аналізу соціологічного дослідження.
Емпіричні дослідження проводяться на вибірковій сукупності.
Тип і спосіб вибірки прямо залежать від виду дослідження, його цілей і гіпотез. Головна вимога, що ставиться до вибірок в аналітичному дослідженні – репрезентативність: властивість вибіркової сукупності представляти основні характеристики генеральної сукупності.
Вибірковий метод заснований на двох принципових засновках:
взаємозв’язку і взаємозумовленості якісних характеристик об’єкта дослідження
на правомірності висновків у цілому на підставі розгляду його частини, яка за своєю структурою є мікромоделлю цілого, тобто генеральної сукупності.
Залежно від специфіки об’єкта виконується вибір методів збору соціологічної інформації – спостереження, анкетування тощо і на цій основі розробляється інструментарій дослідження (анкети, картки спостереження та ін.). Опис методів збору інформації передбачає обґрунтування обраних методів, фіксацію основних елементів інструментарію і технічних прийомів роботи з ними. Опис способів обробки і аналізу інформації передбачає вказівку на те, яким чином це буде виконуватися, з використанням яких прикладних комп’ютерних програм.
Після складання програми соціологічного дослідження починається організація польового дослідження, тобто збір інформації.
В ідеальному варіанті програма містить такі розділи:
Будь-яке соціологічне дослідження починається з програми, яка визначає алгоритм дій.
Програма соціологічного дослідження – один з найважливіших соціологічних документів, у якому містяться методологічні, методичні та процедурні основи дослідження соціального об’єкта.
Програма соціологічного дослідження, по суті, є теорією і методологією конкретного дослідження окремого емпіричного об’єкта або явища, і являє собою теоретико-методологічну основу процедур усіх етапів дослідження збору, обробки та аналізу інформації. Вона виконує три функції: методологічну, методичну та організаційну.
Методологічна функція дозволяє чітко визначити досліджувану проблему, сформувати мету та завдання дослідження, визначити і провести попередній аналіз об’єкта і предмета дослідження, встановити стосунок цього дослідження до раніше виконаних або паралельно виконуваних досліджень з аналогічних проблем.
Методична функція дозволяє розробити загальний логічний план дослідження, на основі якого здійснюється цикл дослідження: теорія – факти – теорія.
Організаційна функція забезпечує розробку чіткої системи поділу обов’язків між членами дослідницького колективу, забезпечує ефективну організацію дослідного процесу.
З метою використання єдиного понятійного апарату в програмі соціологічного дослідження визначаються основні поняття, їх емпірична інтерпретація і операціоналізація, в ході яких виявляються елементи основного поняття за чітко заданими критеріями, що відображають якісні сторони предмета дослідження. Весь процес логічного аналізу зводиться до переведення теоретичних (абстрактних) понять до операційних, за допомогою яких складається інструментарій для збору емпіричних даних.
Попередній системний аналіз об’єкта дослідження – це «моделювання» досліджуваної проблеми, розчленування її на елементи, деталізація проблемної ситуації. Це дозволяє більш чітко уявити предмет дослідження.
Важливе місце в розробці програми дослідження посідає формулювання гіпотез, які конкретизують собою його головний методологічний інструмент.
Гіпотеза – це вірогіднісне припущення про причини явища, взаємозв’язки між досліджуваними соціальними явищами, структуру досліджуваної проблеми, можливі підходи до вирішення соціальних проблем.
Гіпотеза задає напрям дослідженню, впливає на вибір методів дослідження та формулювання питань. Дослідження має підтвердити, спростувати або відкоригувати гіпотезу. Можна виокремити кілька типів гіпотез.
Вторинні висуваються замість первиних, якщо ті оперуються в ході дослідження. Добре дослідження зазвичай спирається на цілу серію альтернативних гіпотез.
Описові гіпотези – припущення про властивості об’єктів, про характер зв’язку між окремими елементами об’єкта.
Пояснювальні гіпотези стосуються припущення про ступінь тісноти зв’язків і причинно-наслідкових залежностях у досліджуваних соціальних процесах і явищах.
Основні труднощі формулювання гіпотез полягають в увідповідненні їх із метою і завданнями дослідження, які мають ясні і точні поняття.
Процедурна частина програми соціологічного дослідження включає методику і техніку дослідження, тобто опис способу збору, обробки та аналізу соціологічного дослідження.
Емпіричні дослідження проводяться на вибірковій сукупності.
Тип і спосіб вибірки прямо залежать від виду дослідження, його цілей і гіпотез. Головна вимога, що ставиться до вибірок в аналітичному дослідженні – репрезентативність: властивість вибіркової сукупності представляти основні характеристики генеральної сукупності.
Вибірковий метод заснований на двох принципових засновках:
Залежно від специфіки об’єкта виконується вибір методів збору соціологічної інформації – спостереження, анкетування тощо і на цій основі розробляється інструментарій дослідження (анкети, картки спостереження та ін.). Опис методів збору інформації передбачає обґрунтування обраних методів, фіксацію основних елементів інструментарію і технічних прийомів роботи з ними. Опис способів обробки і аналізу інформації передбачає вказівку на те, яким чином це буде виконуватися, з використанням яких прикладних комп’ютерних програм.
Після складання програми соціологічного дослідження починається організація польового дослідження, тобто збір інформації.
В ідеальному варіанті програма містить такі розділи:
-
Добавить название модуля