Соціологічні й психологічні моделі комунікацій

У попередній темі було розглянуто загальні способи організації комунікативного простору. Тепер треба включити їх в соціологічний і психологічний контекст, оскільки тільки так можна конкретно розкрити їх комунікативний потенціал. З теорії масової комунікації ми знаємо про моделі комунікацій, такі як одновекторні, двовекторні і багатовекторні. Перші моделі розглядають комунікацію як прямий вплив комунікатора на комуніканта, тому ці моделі пов’язують з пропагандою, або з пасивною аудиторією. Друга модель двовекторна, або двоступенева, передбачає посередника між суб’єктами комунікації. В цій моделі основним в інтерпретації повідомлення виступає так званий лідер думок. І третя модель — багатовекторна, включає дуже багато різних схем, але головна відмінність цих моделей в тому, що вони передбачають взаємозалежність і багатовекторність впливів як комунікатора, так і комуні канта, а також посередників, каналу передачі інформації та інших факторів.

Перша модель — це схема Гарольда Лассвелла, вона представляє процес спілкування як акт, що складається з п’яти основних складників: «Хто говорить, що, яким засобом, до кого і з яким результатом?» У теорії масової комунікації цю модель ще називають комунікаційним ланцюжком (пентадою) Лассвелла:

Хто? (Аналіз відправника) ⇒ Що? (Аналіз змісту комунікативного повідомлення) ⇒ Яким засобом? (Аналіз ЗМК) ⇒ До кого? (Аналіз аудиторії) ⇒ З яким результатом? (Аналіз ефектів)

Модель Лассвелла стосується таких актів спілкування, під час яких комунікант чітко формулює комунікативну мету, знає, що він хоче від комуніката, яких змін позицій чи поведінки. Комунікативний процес при цьому розглядається як одновекторний опосередкований акт впливу на комуніката, залежний від п’яти чинників спілкування.

Модель Лассвелла стала найбільш популярною і лягла в основу багатьох інших моделей, оскільки загалом відповідає науковим поглядам на комунікацію.

Друга схема — відома «двоступінчаста модель комунікації» Е. Каца й П. Лазарсфельда. Заслугою цих учених є, з одного боку, введення в науковий побут концепції «лідерів думок», сформульованої в результаті досліджень особистісного фактора в процесі комунікації. З іншого боку — ними було висунуте й обґрунтоване припущення про поетапний процес комунікацій при участі ЗМІ. Іншими словами, передача повідомлення від джерела до одержувача відбувається в кілька етапів. При цьому виняткова роль у процесі PR-комунікацій відведена лідерам думки.

Учені проаналізували результати впливу повідомлення ЗМІ відразу після його одержання аудиторією й через два тижні. Цей вплив, незважаючи на минулий час, не зник, а, навпаки, зріс. Виявилося, що ріст впливу обумовлений обговоренням інформації проблем з тими, кого називають «лідерами думки».
Таким чином, із традиційної одноступінчастої моделі комунікації (ЗМІ — одержувачі повідомлення) виникла двоступінчаста (ЗМІ — лідери думок — одержувачі повідомлення). На першому етапі основний момент двоступінчастої моделі комунікації — передача інформації, на другому — передача впливу.

До багатовекторних моделей, зокрема, належить соціологічна модель Джона і Матильди Рілеїв.
Суть моделі полягає в тому, що учасники комунікації залучені до численних соціальних і психологічних стосунків, які хоч і не пов’язані безпосередньо з масовою комунікацією, але мають на неї серйозний, а іноді вирішальний вплив. Серед таких психологічних стосунків найважливішими є належність окремої людини до первинних і вторинних груп, які впливають на почуття, думки і поведінку комунікаторів. Первинна група — це група людей, які поєднані близькими стосунками, н-д: сім’я.

Вторинна (референтна група) — це умовна група, орієнтуючись на яку, людина формує свої цінності, світогляд, поведінку, н-д: школа, політичні організації, спілки тощо. В свою чергу ці групи є частиною більш широкого соціального оточення.

Схематично модель можна зобразити так:

В цій моделі представлене багатовекторне спілкування між різними групами.