“Навчити вчителів творити магію”

Просто зараз вчителька-початківець працює над 60-тисторінковою роботою, яка базується ще на старій теорії освіти, що її розробив якийсь уже померлий професор, і запитує себе, чи ця робота, якою вона займається, має стосунок до того, що вона хоче робити в своєму житті, щоб стати педагогом, змінювати життя і творити чари.

У цей же час інший учитель-новак, який закінчує аспірантуру, спостерігає за вічним лепетанням свого професора про сприйняття в найбільш неприйнятний спосіб.

У ту ж пору десь вдома вчитель, який працює перший рік і складає плани уроків, намагаючись зрозуміти стандарти, намагаючись розібратися в тому, як належним чином учити студентів, і кажучи собі знову і знову: “Не посміхайся до листопада”, – тому що це те, чому його навчили в її освітній програмі.

У цей же час якийсь учень намагається переконати маму і тата в тому, що він дуже хворий і не може завтра піти до школи.

З іншого боку, просто зараз дивовижний педагог, який ділиться знаннями, ділиться інформацією так гарно, що студенти сидять на краю своїх стільців і тільки й чекають, що крапля поту впаде з обличчя цієї персони, щоб вони змогли увібрати всі знання.

І в цей же момент є інша людина, яка фокусує на собі всю увагу аудиторії, людина, яка хвилює зворушливою розповіддю про світ, а її слухачі не могли собі такого й уявити, але якщо вони міцно заплющать очі, то зможуть уявити цей світ, тому що розповідь надзвичайно переконлива.

Існує людина, яка може сказати аудиторії підняти руки вгору, і вони триматимуть їх доти, поки він не скаже їх опустити. Просто зараз. Мені зауважать: Крісе, ти описав людину, яка пройшла жахливе навчання, але також і людину, яка є сильним педагогом. Якщо ви подумаєте про світ освіти чи сучасної освіти в цілому, ці хлопці, ймовірно, заперечать існування один одного, і це нормально.

Насправді люди, яких я описав як майстрів викладання, майстрів побудови розмови, майстрів-казкарів, дуже далекі від навчальних аудиторій. Люди, які можуть навчити та захопити аудиторію, навіть не знають, що означає вчительська сертифікація. Вони можуть навіть не мати ступеня, який дає право викладати. Мені прикро це усвідомлювати. Прикро, тому що люди, яких я описав, аніскілечки не зацікавлені в системі освіти, хочуть бути ефективними вчителями, але не мають моделі.

Я перефразую Марка Твена. Марк Твен сказав, що належна підготовка або освіта настільки сильна, що може перетворити погану мораль у добру, може перетворити слабку практику в потужну, змінити людей і перетворити їх в ангелів.

Люди, яких я описав раніше, отримали належну підготовку у викладанні не в коледжі чи університеті, а перебуваючи в одному просторі з тими, хто захоплює. Вгадайте, де ці місця? Перукарні, реп-концерти, і, найголовніше, у церквах для темношкірих. Я назвав цю ідею “педагогіка п’ятидесятників”. Хтось із присутніх бував у церкві для темношкірих? Є декілька. Якщо ви ходили в церкву для темношкірих, то знаєте, як починаються їхні проповіді, вони розуміють, що повинні залучити аудиторію, отож вони починають з певної гри слів, спочатку застосовують її часто, а потім роблять паузу, і кажуть: “О, чорт візьми, ви зовсім не звертаєте увагу”. Потім кажуть: “Я можу почути амінь?”

Аудиторія: Амінь.

Кріс Емдін: Так що, я можу почути амінь?

Аудиторія: Амінь.

КЕ: І раптом усі пробуджуються. Це прийом проповідника, щоб звернули увагу на церковну кафедру. Він дуже сильно понижує голос, коли хоче, щоб люди звернули на нього увагу, і саме ці навички мають бути в найталановитіших вчителів.

Так чому ж педагогічна освіта дає вам лише теорію і теорію, розповідає вам про стандарти і про різні речі, які не мають нічого спільного з базовими навичками, з тією магією, яка вам потрібна, щоб захопити аудиторію, захопити студента?

Я надав аргумент, щоб ми переосмислили педагогічну освіту, що ми могли зосередитися на змісті, і це нормально, ми могли зосередитися на теорії, і це нормально, але зміст і теорії, за відсутності захопливого викладання та навчання, нічого не значать.

Тепер люди часто говорять: “Ну, магія – це просто чари”. Є вчителі, які мають ці навички, і, попри всі проблеми, вони потрапляють до шкіл і можуть захопити аудиторію, і адміністратор проходить повз і каже: “Нічого собі, а він реально крутий, я б хотів, щоб усі мої вчителі були такі круті”. І коли вони намагаються описати, що це таке, вони просто кажуть: “Він зачаровує”.

Я тут для того, щоб сказати вам, що цим чарам можна навчити. Цим чарам можна навчити. Цим чарам можна навчити. Як навчити? Ви вчите цьому, дозволяючи людям відвідувати місця, де ця магія відбувається. Якщо ви хочете бути вчителем-початківцем у міській освіті, ви мусите вийти за межі університету і піти між люди. Вам треба піти і провести час у перукарні, відвідати церкву для темношкірих, і подивитися на тих людей, хто має силу зачарувати, і просто занотовувати те, що вони роблять.

На наших заняттях з педагогіки в моєму університеті я почав проект, де кожен студент, що приходить у ці місця, сідає і спостерігає реп-концерти. Вони дивляться, як репери рухаються, як говорять руками. Вони вивчають те, як артист із гордістю ходить по сцені. Вони слухають його метафори й аналогії і починають навчатися цих дрібниць. Якщо вони практикують достатньо, то отримують ключ до цієї магії. Вони дізнаються, що якщо просто подивитися на студента і підняти брову близько чверті дюйма, вам не треба буде казати і слова, тому що вони розуміють: це означає, що ви хочете більшого. І якби ми могли трансформувати педагогічну освіту і зосередитися на навчанні вчителів створювати цю магію, потім – буф! – ми б із мертвих занять зробили живі, ми могли б розпалити уяву і змінити систему освіти. Дякую.